Історія села

Село Шандрівка Юр'ївського району Дніпропетровської області виникло із зимівника запорізького козака Орельської паланки Павла Шандра в 60-ті роки XVIII століття. Село він назвав Шандрівкою. Побудував конюшні, ферми, де завів багато коней і корів. Коні були племінні. Село пограбоване та зруйноване 1769 року під час останнього набігу татар, татарські орди, прорвавшись на Лівобережжя зруйнували і спалили козацькі слободи і хутори понад Оріллю, серед них і Шандрівку. Це були страшні спустошення.
Зруйнувавши Запорізьку Січ російська влада почала формувати на запорозьких землях загальноімперські порядки. Впроваджувався новий адміністративний поділ, здійснювався перерозподіл власності. Одним із основних завдань російської влади було знищення козацьких зимівників, які в очах уряду були осередками запорозької автономії. Почався наступ на зимівники.
З 1781 року село мало назву Павлівка, знаходилося на лівому березі ріки Оріль. Петро Іванович Турчанінов купив землі на правах рангової дачі, де знаходиться зараз наше село. Почав заселяти людей в будинки, що сам будував. Більшість населення було сімейне.
«Слобода Павловка при Орели, съ одноштатнымъ церковнымъ причтомъ, находиться ныне Павлоградского уезда въ 3-мъ благочинническомъ округъ.
Местность нынешней слободы Павловки, на огромкомъ пространствомъ земли, около 1781 года, приобрел себе въ собственность бригады Петръ Ивановичъ Турчанинов и немедленно началъ заселять слободу Павловку народом семейнымъ и оседлымъ. Въ 1872 году при составлении общей народной переписи въ слободъ Павловкъ найдено и внесено въ списки населенныхъ местностей обывателей мужска 201, женска 180 душъ». ( Материалы историко - статистического описания Екатеринославской епархии Феофания Макаровского, издания 1880 года Екатеринославского прихода, Павлоградский и Новомосковский уезды).
Сам зайнятий службою і військовими походами, Турчанінов завідування своєю вотчиною і економією доручив своєму тестю - надворному раднику Михайлу Івановичу Карабіну.
Як досвідчений, вмілий і дальновидний господар Карабін при живому сприянню громадського писаря Микити Моляревського скоро надав слободі Павлівка благоустроєний вигляд, завів необхідні гарні економічні двори і всім слобожанам дав повну можливість і забезпечив всі можливості побудувати будинки і завести господарство.
На початку 1787 року за згодою зятя, уже генерала - майора Петра Івановича Турчанінова, Михайло Іванович Карабін за взаємною згодою зі своїми сусідами - поміщиками власниками села Чернявщини, капітаном Василем Степановичем Чернявським вирішили для жителів Павлівки і Чернявщини побудувати в селі Павлівка церкву.
Після того, як всі необхідні матеріали було зібрано Карабіном разом із капітаном Чернявським в 1787 році в серпні місяці надали їх присвященному Амвросію, архієпископу Катеринославському та Херсонсько - Тавричеському прохання наступного змісту:^- «Епархии Вашого Високопреосвященства въ Новомосковскомъ уездъ, при Орели ръкъ, по тече нию съ лъвой стороны, имъються двъ слободы, первая прозываемая Павловка, генерал - майора Петра Івановича Турчанинова, которая вверена во владение первому из нижеподписавшихся, надворному советнику Карабину : имеются в одной слободе жилых дворов девять десять шесть, а| душь мужских и женских до четырехсот; а другая слобода в четырех верстах растояния от первой, капитана Чернявского, называемая Чернявщиной, в которой также жилых дворов тридцять, душь мужских и женских до двух сот. В обеих сих слободах церкви нет. В слободе Павловке на сооружение церкви приготовлен лес и имеется в собрании наличных денег двесте рублей; владельцы обеих слобод и желание населения состоит в том, чтобы на обе слободы построить одну церковь в первой слободе Павловке, во имя верховних апостолов Петра и Павла».
По цій справі на запит Консисторії Павлоградське духівниче правління донесло, від 25 жовтня 1787 року, що слободи Павлівка і Чернявщина Ново московського повіту мають найближчу церкву в селі Кочережки, що за З0 верст від них, а ближче церкви немає. Згадується про церкву Костянтиноградського повіту села «Дубові Гряди», яка від одного поселення в п'яти верстах, а від іншого в трьох , але через весняний і осінній розливи вод, через болотисту місцевість жителі слобід не можуть відвідувати її. Тому жителі Павлівки та Чернявщини мають крайню необхідність в церкві.
Від 12 лютого 1789 року згадується, що правитель Катеринославського
намісництва Василь Каховський звертався до преосвященства Амвросія про
побудову в слободі Павлівка церкви в ім’я святих апостолів Петра і Павла.
На цей рік зазначалося, що дворів в селі 75, в ньому чоловіків - 250, жінок -
101, а разом із селом Чернявщина населення складає 752 чол. Під побудову
церкви виділено 120 десятин землі.
28 лютого 1789 року в Катеринославській духовній Консисторії було дано дозвіл в слободі Павлівка в ім’я святих Петра і Павла розпочати будівництво церкви. 1 березня 1789 року в Павлоградське духовне Правління було направлено указ на виконання, а 1 травня 1789 року протоієрей Олексій Хандалеєв освятив в слободі Павлівка місце під церкву.
В травні місяці 1788 року до Петропавлівського приходу слободи Павлівка за розпорядженням Павлоградського духовного правління були причислені жителі села Чорноглазівки Новомосковського повіту. Це були володіння поміщиці майорії Єфросинії Чорноглазової.
19 травня 1789 року в слободу Павлівка було направлено священика отця Стефана Алтернацького, який до того 10 років проживав у Самарському монастирі. У травні 1793 року закінчено роботу по побудові та облаштуванню церкви. Церква забезпечена книгами, іконами, дзвонами та готова до освячення.

1793 рік. Село Павлівка - бригада Турчанінова :

10500- десятин землі удобної;

859 - неудобної;

2000- десятин сінокосу;

201- душ чоловіків;

180 - душ жінок.
Існують згадки ще про дві слободи, які знаходилися неподалік від Павлівки і були прикріплені до Петропавлівської церкви - це Татарбранка велика і Татарбранка мала. Але їх історія та подальша доля не відомі.
1798 -1806 роки - село Павлівка, що була раніше володінням Адмірала кавалера Петра Івановича Ханенкова з виділеною церковною землею, число дворів складало -137, чоловіків - 374, жінок - 269, землі під поселенням - 48 десятин 270 сажень, лісу - 60 десятин, сінокосу - 7910 дес. 1360 сажень, орної землі - 2461 дес. 750 саж., неудобної землі - 976 дес. 157 саж., всього землі - 11475 дес. 157 саж. В селі дерев'яна церква, поміщицький дерев'яний будинок з плодовими деревами, дві вітряних мельниці.
Наступна згадка про село, яку ми маємо стосується 25 січня 1845 року. Головна Викупна Установа прохає державний банк про утвердження викупної суди терміном до 10 лютого 1863 року, в розмірі 34 773 руб. 50 коп. для П. Ханенкова. Із доповідної записки від 2 березня відомо, що Начальник Катеринославської губернії від 24 листопада 1862 року за № 2720 надав викупний договір Полковнику Петру Петровичу Ханикову з тимчасово -зобов'язаними йому селянами разом із пакетом необхідних документів. В документах говорилося, що селяни, які проживають в володінні П. Ханикова, яке дісталося йому в наслідування від Адміральші Катерини Петрівни І Ханикової (його матері ), яке знаходиться в третій полосі, третій місцевості Новоросійського генералгубернаторства, в Катеринославській губернії Павлоградського повіту села Павлівка - Шандрівка (тоже), що на березі річки Оріль по її течії, в числі 401 ревізька душа за 10 ревізією, викупляють за взаємною згодою з поміщиком дворове майно, польові угіддя, за установленою грамотою, з отримання суди від „Правительства”. Земля, що надавалася під викуп складала 1604 десятини, викупна суда 48 120 руб., розмір наділу – 4 десятини, терміном на 49 років.

В 1859 році в Павлівці нараховувалося 160 дворів з населенням 509 чоловік.
1897рік - населення : чоловіків - 873, жінок - 774;
1898 рік-дворів - 179;
Шандрівка на початку XX ст. століття була значним селом, в якому проживало 2242 жителі.
1908 рік - 294 двори, з населенням 992 чол.
1910 рік - населення 1600 жителів, працює школа, церква, лавки, ярмарок. Брати Ган мають власність в 2600 десятин землі. Вони були великими землевласниками. П. О. Ган був ще й відомим меценатом, на кошти якого провадилися археологічні дослідження , зокрема Д.І. Яворницьким. П.О. Ган передав багато цінних експонатів з історії Придніпров’я в дар Історичному музеєві в Катеринославі.
1911- дворів 294, чоловіків - 1051, жінок - 941;
1914 рік - с. Павлівка Павлоградського повіту третього благочинного округу, станиці Чорноглазівської. Працює Петро - Павлівська церква, яка знаходиться близько подвір'я священика. Прихожан: чоловіків - 1176, жінок -1113; хрещено - 133, поховано -71, вінчано - 35, церковної землі - 120 десятин, доходу від 800 до 1000 р, шкіл - 3, дві з яких церковно -приходські. Діє секта штундистів. Один земський фельдшерський пункт, пошта, 2 училища, сільська управа, кінний завод, конюшні. Відстань від Катеринослава 80 верст, від повітового міста - 57 верст, від земства - 44.
1916 рік. Розвиток освіти: Павлівське земське однокласне училище із трьома відділеннями, знаходиться у віданні земства та Павлівське однокласне церковне училище із 4 відділень, церковно - приходські школи, де навчаються 3 роки.
1925 рік - вже згадується не подвійна назва Павлівка -Шандрівка, а просто Шандрівка Павлоградського округу, Шандрівської с/р. 420 господарств, 1286 чоловіків, 1371 жінок, використовується 5240 дес. землі, населення – українці, працює поштове відділення, число колодязів – 380, в тому числі з неприродною водою – 38, 6 вітряних мильниць, 2 маслобойки, 2 круподерки, 1кузня.

На території с. Шандрівка було створено два колгоспи: ім. Сталіна та ім. Калініна.
Село перижило страшний голодомор.

У селі збудовані і працюють семирічна школа, олійниця, мельниця, кузня, магазин, пошта. У 1937-39р.р. колгосп ім. Сталіна занесений у почесну книгу ВСХВ за збір сіна: з площі 40 га урожай 32,7 ц.

Село окуповане німецькими військами 09.10.1941р. В період окупації німці розстріляли до 300 чоловік радянських військовополонених бійців і командирів РККА, радянських громадян чоловіків і жінок, стариків і дітей. Вивезено в німецьке рабство – 119 чоловік молоді. Забрано 60 корів, 320 телят, 152 свині, 105 коней. Спалено 8 будинків колгоспників, 7 будівель колгоспу.
Село звільнено 13.09.1943 р.

Укомплектовано школу. Учні навчаються у двох будівлях, у класах навчаються діти різного віку.

Починає працювати Шандрівська НСШ. У школі 8 класів. В них навчається 263 учні.

Село швидкими темпами відбудовується після Великої Вітчизняної війни. Тут працюють магазин, поштове відділення, сільський клуб у невеликій хаті, олійниця, мельниця, парники ,сільська рада. Повністю наладився навчально - виховний процес. Діти навчаються у двох будівлях школи.

1951 р. – із двох колгоспів ім. Сталіна та ім. Калініна створено один ім. Сталіна.
Село активно будується.

1956р. – збудовано контору колгоспу.

збудовано будинок культури, починає працювати ФАП, побудовано ще одну будівлю школи разом із дитсадком.
Встановлений пам’ятник воїнам – визволителям у 1941 -1945 р.р.

Стара будівля школи

Школа з дитячим садком
На даний час у селі функціонують : пошта, сільська рада, магазин, буфет, чайна, успішно працюють тваринні ферми, свинарники, вівчарні, пташник.

Місце проектованого парку

Старий магазин

Будинок культури

У 1961 р. к - сп ім. Сталіна перейменовано у колгосп ім. ХХІ партз’їзду.
Колгосп побудував для жителів села лазню.
При будинку культури почала працювати сільська бібліотека.
Створено проект розбудови та забудови села.
У 1966 р. розпочинається будівництво двоповерхової школи.
У 1968 р. розпочинається будівництво нового ФАПу.

Головна вулиця села

Будівництво нової  двоповерхової школи

1970 р.

Побудована і здана в експлуатацію двоповерхова школа.
Здано в експлуатацію будівля для ФАПу.
Збудований новий магазин.

Будується новий магазин

Будівля ФАПу

У колгоспі збудовано тваринницький комплекс.Будівництво каналу „Дніпро-Донбас”

Шандрівську восьмирічну школу реорганізовано у Шандрівську середню школу.

Встановлений новий меморіал загиблим у роки Великої Вітчизняної війни.

Під час науково – практичної конференції у Юр’ївському районі збудовано дитячий садок у центрі села.
 

Газифіковано Шандрівську СШ.

Газифікація села.
 

Село Шандрівка має вигідне географічне положення. Знаходиться в Дніпропетровській області Юр'ївського району. Межує з такими населеними пунктами: з заходу - с. Орілька Новомосковського р - ну, зі сходу - с. Чернявщина Юр’ївського р-ну, на півночі - с. Бучки Сахновщанського р -ну, на півдні с.Чаплинка Юр'ївського р-ну. Село межує з Новомосковським районом Дніпропетровської області та Сахновщинським районом Харківської області.
Через село пролягає траса Дніпродзержинськ - Лозова, прокладена в 1976- 1978 роках у зв'язку з будівництвом водоканалу Дніпро - Донбас, будівництво якого також розпочато в 1976 році. Він бере початок з річки Дніпро і закінчується в Донецькій області, в річці Сіверський Донець. Збудований з метою забезпечення питною водою Донецького регіону. Знаходиться в 67 км. від м. Павлоград, в З0 км. від залізничної станції Орілька і в 35 км. від автодороги Павлоград - Лозова.
Корисні копалини представлені глиною та піском. Рельєф місцевості -погорбована рівнина, спокійний з спільним нахилом в сторону річки Оріль. Територія села розташована над вугільними пластами Західно -Павлоградського кам'яновугільного району Західного Донбасу.
На території села знаходиться 20 курганів та курганних могильників, датованих II тис. до н. е.
Клімат помірно - континентальний. Середня температура повітря влітку становить + 25 °С, а взимку - - 4-8 °С. Літо жарке і посушливе, зима мало морозна і малосніжна. Спостерігаються суховії ( особливо навесні) та пилові бурі.
Рослинний і тваринний світ нашого села дуже різноманітний. Славиться село багатим степом, де мешкають різні звірі: заєць, кабан, лисиця, вовк, дикі козулі, ховрахи, куниці, тхори, вужі, та гадюка степова. Проживають птахи: лелеки, дикі гуси, качки, лебеді, орли, кібець, сови, сичі, синиці, ластівки, зозулі, дикі голуби, шпаки, жайворонки.

У селі є штучні та природні водоймища. Загальна площа водяного фонду становить 130. 7 га.
Штучні - канал Дніпро - Донбас та 7ставків у яких водяться різні види риб: щука, лящ, окунь, судак, плітка, краснопірка, карась, короп. Водяться нутрії, ондатри .
Рослинний світ нашої місцевості складають рослини степової та лісостепової природних зон. На луках переважають рослини трав’яного походження: ковила, конюшина, клевер, цикорій, пустирник, ромашка польова, кульбаба, дзвіночки, татарник колючий, перекотиполе, болиголова, звіробій, подорожник, безсмертники, тисячелистник, молочай, пижма, мати - й - мачуха, шпориш, проліски, тюльпани червоні, що занесені до Червоної книги України. В лісосмугах ростуть породи листяних дерев і кущів: клен, дуб, ясен, акація, глід, шипшина, терен, ожина, маслина, верба.
На території Шандрівської сільської ради знаходиться «Шандрівський» ентомологічний заказник місцевого значення, площею 101,0 га, в тому числі пасовищ - 57, 8 га; вкритих лісом - 33, 4 га; боліт - 10, 8га. Оголошено рішенням облвиконкому від 14. 10. 1982 року № 654, з метою збереження і відтворення цінного природного ландшафту, а також - з метою відновлення чисельності популяцій багатьох рідкісних видів рослин і тварин. Заповідний об'єкт входить до складу природно - заповідного фонду України, який охороняється, як природне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Земельна ділянка, оголошена заказником, представляє собою ділянку із степовою і чагарниковою рослинністю і сприятливими умовами гніздування диких бджіл та джмелів.

Сучасна територія села Шандрівка знаходить на лівому березі річки Оріль, що є притокою р. Дніпра. Історія виникнення пов'язана з українським козацтвом та його діяльністю і життям на цих українських територіях. Після зруйнування козацької вольниці - Запорізької Січі відбувається занепад на українських землях та поступове підпорядкування їх під владу Російської імперії та російського царизму. Дані землі представлені як незаселені та спустошені. Лівобережжя, опинившись під владою Росії, було піддано адміністративно - територіальній реформі. В результаті якої територія сучасної Дніпропетровщини (Катеринославщини) потрапила до Новоросійсько - Бессарабського генерал - губернаторства. Таким чином село Шандрівка спочатку свого існування було козацьким поселенням, заснованим козаком Шандро, зруйноване і відбудоване в період освоєння і заселення Півдня Росії (Південної України) царським урядом. Село Павлівна - Шандрівка (також) Катеринославської губернії, Павлоградського повіту, Стешино - Чорноглазівської волості. Слобода Павлівка згадується з 1781 року, пізніші згадки - Павлівка - Шандрівка ( також), з 1925 року просто Шандрівка, Шандрівська сільська рада Павлоградського округу Катеринославської губернії. Після 1932 року вже Дніпропетровської області Павлоградського району. До сьогоднішнього дня залишається незмінним обласне підпорядкування, але ж відбувалася зміна районів: кінець 50-х років - Юр'ївський , 60-ті-64 р.- Перещепинський р-н, 1965-1966рр - Юр'ївський р-н, 1968 -1994 - Павлоградський і з 1995року знову Юр'ївський. В 60-х роках Шандрівська сільську раду було реорганізовано і приєднано до Чорнявщинської сільської ради. Відновлено в 1995 році з проведенням обласної науково - практичної конференції з відродження трудонедостатніх сіл та відродженням Юр'ївського району. Територія села становить 5446.5га. Має вулиці : Озерна, Шевченка, Леніна, Першотравнева, Орджонікідзе, Шкільна, Чкалова, Тиха.