Співпраця П.О.Ган та Д.І.Яворницького
У листуванні Дмитра Івановича Яворницького окреме важливе місце було відведено представникам катеринославських дворянських родин, що вони були колекціонерами, меценатами і допомагали вченому комплектувати музейну збірку. У числі його кореспондентів був і Петро Олексійович Ган (1865-1916) – предводитель дворянства Новомосковського повіту Катеринославської губернії, член ради Катеринославського музею ім. О.М.Поля, колекціонер, у його маєтку у Шандрівці Д.І.Яворницький досліджував археологічні пам’ятки. [6] У звіті Д.І.Яворницького до комітету з влаштування ХІІІ археологічного з’їзду, що було надруковано у „Віснику Катеринославського земства” за 1904 рік читаємо: „В виду предстоящего археологического съезда в 1905 году в г. Екатеринославе намечено было в числе других задач, обследовать местность вдоль левого берега Орели, с отдалённых времён служившею границей между оседлым и кочевым населением и потому представляющую огромный интерес в археологическом отношении. Местность эта находиться, по теперешнему (так у тексті), в пределах Екатеринославской губернии, Новомосковского и Павлоградского уездов и изобилует чрезвычайным количеством курганов и городищ. Многие из местных дворян этих уездов – П.А.Ган, М.Н.Лалаш, М.В.Родзянко, С.Н.Родзянко, С.А.Ильяшенко, А.С.Деконский, Н.Ф.Бурмейстер, Н.Н.Крашенинников и г-жа Е.К.Кузьмич – отнеслись с редким сочуствием к делу изыскания старины и предоставили мне, каждый в собственном имении, все средства для раскопки курганов.
Вследствие этого уже с ранней весны текущего года я направился к берегам реки Орели и там постепенно, в течение весны, начала лета и всей осени произвёл ряд раскопок в имениях – Шандровке, Татарбранке, Попасном, Афанасьевке, Бузовке, Суженом и Копылове.
Все эти имения, кроме Суженаго и Копылова, тянуться, одно за другим, вдоль левого берега р.Орель и представляют собой богатое поле для изыскания старины, где можно видеть и целые могильники, и отдельные курганы и так называемые майданы или городища различного типа и величины. Большое внимание также заслуживают курганы в имении П.А.Гана в Шандровке и М.Н.Лалаша в Татарбранке.” [1]
Ім’я П.О.Гана також згадується у „Трудах тринадцятого археологічного з’їзду у Катеринославі”. На сторінках видання Д.І.Яворницький розповідав про хід розкопок у Катеринославській губернії: «Многие из господ местных землевладельцев с редким сочувствием отнеслись к делу изыскания старины, и при первом моём появлении давали от себя и деньги, и людей, и волов, и лошадей, и полное продовольствие для раскопок на их земле курганов, наперёд также отдавая и самые предметы древности в Екатеринославский Музей имени А.Н. Поля. Таким образом в течение трёх лет мне пришлось работать на левой стороне Днепра у различных владельцев: князя Н.П.Урусова, в д.Ундол-Степановке; Н.Н.Крашенинникова, в с. Бузовке; А.С.Деконского, в той же Бузовке; С.А.Ильяшенка, в с.Афанасьевке; М.Н.Лалаша, в Татарбранке; П.А.Гана, в с.Шандровке – все шесть вдоль р.Орели, Новомосковского и последняя Павлоградского уезда…» [11]
У каталозі Катеринославського обласного музею ім. О.М.Поля за 1905р. є перелік предметів, знайдених під час розкопок Д.І.Яворницьким у Шандрівці. [8] Серед цих раритетів у фондах ДІМ зберігаються наступні, що їх археологи визначають добою міді-бронзи (ІV-ІІ тис. до н.е.): сережка, жіноче кільце, рибацький гачок, фрагменти дзеркал, намистини, а також залізне стремено, наконечник стріли і срібний бубонець І тис. до н.е.
До колекції Катеринославського музею крім археологічних пам’яток із маєтку у Шандрівці також потрапили експонати, які передав сам Петро Олексійович Ган: ніж рідкісної роботи і шматочок тканини, що належали його прадіду, представнику старовинного німецького лицарського роду Августу фон Гану – почт-директору Санкт-Петербурга, статському радникові, який у 1789 р. переїхав з Мекленбургу до Росії на запрошення Катерини ІІ. До речі, його син – Олексій Августович (дід П.О.Гана) в нагороду за службу одержав землі саме у Катеринославській губернії і побудував родинний маєток у Шандрівці.
Про передачу родинних реліквій Ганів у фонди музею мова іде у листах П.О.Гана до Д.І.Яворницького, що вони зберігаються в архіві Дніпропетровського історичного музею.[5] П’ять листів 1903-1912рр. свідчать про дружні стосунки між адресантами. У листуванні П.О.Ган вирішує не тільки ділові питання, а й запрошує свого друга на відпочинок у Крим, до Алупки, де у родини Ганів був великий будинок. Відаючи про мету Д.І.Яворницького – комплектування музейної збірки через накопичення старовинних речей, пропонує йому побувати у Херсонесі, де вони разом шукатимуть археологічні пам’ятки. Але, поки ще не знайдено відомостей, чи відгукнувся Дмитро Іванович на запрошення пожити у кримському маєтку Ганів.
Два листа П.О.Гана, що вони датовані 1903р. і 1912р. надійшли до Д.І.Яворницького саме з Шандрівки, а на звороті конверту листа за 1908р. з Петербургу, дуже добре зберігся сургучевий відтиск від печатки на якому є зображення гербу родини Ганів: в овалі – півень, а над ним – корона. З приводу цього гербу існувала сімейна легенда: ”Одного разу, розбуджений горланням півня (нім.”hahn”), лицар-хрестоносець знайшов у своєму наметі сарацина. Непрошений гість намагався його вбити. Півень, який врятував лицарю життя був включений до родинного гербу, а ім’я графа за тих часів стало лунати: Ган фон Роттерштерн- Ган.” [2]
До контексту історії Придніпров’я дуже важливо повернути ім’я Петра Олексійовича Гана, який був не тільки другом Д.І.Яворницького, а й відомим громадським діячем Катеринославської губернії – головою Новомосковського повітового дворянства Катеринославської губернії [3]; губернським гласним [7]; почесним мировим суддею [4]; чудовим господарем, що він розводив овець рідкісної іспанської породи рамбул’є-мегретті [9] і за цю діяльність отримав малу срібну медаль в галузі тваринництва під час проведення Катеринославської Південно-Руської Обласної сільськогосподарської, промислової і кустарної виставки у 1910 році. [10]
І дуже важливим фактом є споріднені зв’язки П.О.Гана з Оленою Петрівною Блаватською (1831-1891), яка народилася у Катеринославі, була відомою мандрівницею, публіцисткою, письменницею, знавцем історії релігій, засновницею Всесвітнього теософського товариства і доводилася йому двоюрідною сестрою, а батько останньої (Петро Олексійович Ган (1799-1875), офіцер кінної артилерії) – рідним дядею. Про відвідування родового маєтку Ганів на Орілі О.П.Блаватською є свідчення, залишені онуком П.О.Гана, також Петром Олексійовичем Ганом (1916-1993), професором, доктором біологічних наук, що він мешкав у Бішкеку. Разом із сімейними спогадами про перебування О.П.Блаватської у Шандрівці, П.О.Ган передав ще у 1991 році до фондів Дніпропетровського історичного музею два унікальних портрета, що знаходилися у маєтку, для майбутньої експозиції „Музейного центру
О.П.Блаватської та її родини”.
На одному портреті, що його спеціалісти вважають роботою школи О.А.Кіпренського, (за сімейною легендою) зображено Олексія Олексійовича Гана – саме батька П.О.Гана, що він був офіцером, випускником Сухопутного імператорського кадетського корпусу і володарем Шандрівки у першій третині ХІХ ст.. А другий портрет, що його авторство невизначено, зображує російську письменницю, авторку романтичних творів Олену Андріївну Ган (1814-1842) та її старшу доньку Олену Петрівну Ган у віці 13-15 років, в майбутньому мадам Блаватську. За припущенням дослідників, цей портрет було написано у 1844-1845 рр., вже після смерті О.А.Ган , під час подорожі до Лондону, яке здійснювали юна О.П.Блаватська та її батько. Полковник П.О.Ган залишив портрет своєї дружини і улюбленої доньки, у родинному маєтку у Шандрівці, де він зберігався довгий час і передавався із покоління у покоління як сімейна реліквія. І на час перебування Д.І.Яворницького у маєтку Ганів ці два портрета знаходилися саме там.
Згідно ідеї щодо створення Музейного центру О.П.Блаватської та її родини, у його майбутній експозиції особливе місце буде займати комплекс, присвячений родині Ганів, кожний з представників якої – яскраве явище в історії та культурі, а ім’я видатного дослідника Придніпров’я – Д.І.Яворницького надасть можливість щодо нового бачення та осмислення проблеми побудови та існування найсучаснішого музею нового типу, як культурно-просвітницького центру на Дніпропетровщині і в Україні цілком.
Примітки:
Вестник Екатеринославского земства. Екатеринослав,1904.//К истории нашего края. Отчёт Д.И.Эварницкого в комитет по устройству ХІІІ археологического съезда в Екатеринославе. – Отдел 4. – С.43-63.
Говард Мерфи. Когда приходит рассвет. Жизнь и труды Елены Петровны Блаватской. – Челябинск, 1999. – С.90-91.
Днепровская молва. – 1899, № 4. – С.109.
Екатеринославский адрес-календарь на 1915г. – Екатеринослав, 1915. – С.422.
Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Каталог музейної колекції. – Дніпропетровськ, 1992. – С.33.
Епістолярна спадщина академіка Д.І.Яворницького. Каталог музейної колекції. – Дніпропетровськ, 1992. – С.33.
Календарь-ежегодник «Приднепровье». – Екатеринослав, 1910. – С.268.
Каталог Екатеринославского областного музея им.А.Н.Поля. Археология и этнография. – Екатеринослав, 1905.//Список предметов из раскопок Д.И.Эварницкого в Шандровке.– С.4
Отчёт Новомосковской уездной Земской управы за 1901г., ч.2. – Екатеринослав, 1901. – С.167.
Отчет-Альбом Южно-Русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной Выставки. – Екатеринослав, 1912. – С.277-278.
Труды тринадцатого археологического съезда в Екатеринославе. – Екатеринослав,1905.//Д.И.Эварницкий. Раскопка курганов в пределах Екатеринославской губернии. – С.109.
Автор: Шапаренко Т.І. — зав. відділом ДІМ